В мальовничій широкій долині річки Ірклій та на горі, понад крутими схилами, створюючи краєвид неповторної краси, розкинулось село Іркліїв – одне з старовинних поселень лівобережжя Середньої Наддніпрянщини.
Ірклі́їв — історичне село в Україні, Чорнобаївському районі Черкаської області. Центр одноіменної сільської ради, розташоване обабіч автотраси Київ –Дніпропетровськ за 16 км на південь від районного центру смт. Чорнобай, за 30 км від залізничної станції м. Золотоноша, за 180 км нижче по Дніпру від столиці м. Київ та за 42 км від обласного центру м. Черкаси.
До складу Іркліївської сільської ради входять такі населенні пункти: с. Іркліїв - мешкає 2309 людей. Село було центром Іркліївського полку Лівобережної України — адміністративно-територіальної і військової одиниці України доби козаччини. У цьому селі вісім днів перебував Гетьман України Богдан Хмельницький. За твердженнями істориків, гетьман проводив перемовини з польськими та московськими послами. Саме тут він підписав кілька своїх універсалів.
Червоногі́рка — село в Україні, Чорнобаївському районі Черкаської області. У селі мешкає 343 людей. Дореволюційна назва — Семеногірка.
Загоро́дище — село в Україні, Чорнобаївському районі Черкаської області. У селі мешкає 210 людей.
Скоро́дистик — село в Україні, Чорнобаївському районі Черкаської області. У селі мешкає 1555 людей.
Територія біля Іркліїва і навколишніх придніпрянських сіл була заселена здавна, про що свідчать близько 40 історичних пам'яток неоліту, епохи бронзи, скіфського та ранньослов'янського часів: стоянки, поселення, курганні поховання, могильники.
Перша згадка про Іракліїв датується 1601 роком. Іркліїв був природною фортецею, що охороняла край від нападів кримських і ногайських татар. Тут стояв замок, обнесений високим дубовим частоколом, трьома земляними валами.
«1620 г. сентября 29(нов.. ст..). Привелей польського короля Сигизмунда ІІІ об отдаче князю К. Вышневецкому в пожизненное владение Черкасского староства с местечками Боровицей, Артлеем (Ирклиеем-авт.),Голтвой, Кропивной и спрочыми слободами, хуторами,селами, выселками, корчмами, пивоварнями, мельницами, подданными и их чиншами, работами и всякими повинностями, с пасеками, прудами, озерами, реками… и прочими как-либо называемими полями, лесами, обычными пошлинами и всякими другими издавна принадлежавшими этому староству доходами»- часи козацької вольниці скінчились.
А незабаром містечко перейшло у спадок Єремії Вишневецькому « лютого ворога і батьківської віри і свого народу», як писав про нього Микола Аркас. Жорстокість Вишневецького не мала меж.
Це викликало всенародне незадоволення, бажання помсти за знущання, приниження, катування. Міщани Іркліїва приймали участь у повстанях 1630, 1637,1638 років.
У часи національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького з 1648 року діяв Іркліївський полк (полковник Михайло Телюченко) до складу якого входили Васютинська, Вереміївська, Бурімська і Канівецька сотні. Згодом ці сотні воювали у складі Кропивнянського полку (полковник Филон Джалалій). Іркліївський полк був відновлений у 1658 році, існував до 1667 року.
1650 року в Ірклієві відбулася нарада, на якій уточнювалося ставлення України до сусідніх держав, з послами яких спілкувався гетьман Богдан Хмельницький.
У часи «Руїни» тут змагалися за гетьманську булаву Іван Брюховецький і Петро Дорошенко, посилилося свавілля козацької старшини. У відповідь на це 1666 р. вибухнуло повстання у Переяславському полку, яке охопило й Іркліїв.
У 1677-78 pоках турецько-татарські війська, які вів на Чигирин Юрій Хмельницький, спалили Іркліїв.
В містечку Іркліїв була своя “городова” печатка, перші згадки датовані 1745 року.
У 1782 році після ліквідації полкового устрою, Чорнобаївський край увійшов до Київського намісництва і перебував у складі Золотоніського повіту. Тоді тут було 6 містечок (Іркліїв, Бурімка, Вереміївка, Жовнине, Чигирин-Діброва, Канівці), 27 сіл, понад 200 хуторів, 11 деревень, 4 слобідки, а всього 9 000 дворів і більше 27 000 жителів. На території краю з 1797 року було створено 9 волостей (Богодухівська, Васютинська, Вереміївська, Жовнинська, Іркліївська, Лялинська, Мельниківська, Мойсенська), 9-а Бурімська входила до Городиського повіту; згодом, у пореформенний період — Чорнобаївська. Такий територіальний поділ залишався до 1923 року.
З 1802 року Чорнобаївщина — у складі Полтавської губернії. Жителі місцевих сіл завжди були патріотами. Вони воювали з наполеонівськими військами у 1812–1815 роках (частина козаків була в складі народного ополчення, що його збирав у Горошиному І. П. Котляревський), турками. Багато наших земляків загинуло у Кримській війні 1853–1855 років.
Іркліївський район було утворено утворений у 7 березня 1923 року з трьох волостей: Мельниківської, Мойсенської, Васютинської і частини Іркліївської в складі 19 сільських рад площею 642 кв. версти з населенням 47197 осіб .
Район входив до складу до Золотоніського округу Полтавської губернії. У 1925 році, у зв'язку з ліквідацією губерній і укрупненням округів, Чорнобаївський та Іркліївський райони ввійшли до Черкаського округу, перейменованого в 1927 році в Шевченківський.
У 1930 році ці райони підпорядковувалися центру (Харків), у 1932 році Чорнобаївський район, до складу якого входив з 1931 по 1935 роки Іркліївський, включено до Київської, з 1937 до 1954 року обидва райони були в складі Полтавської, а з 7.01.1954 р. перебувають у складі Черкаської області.
Столипінська реформа ще більше поглибила соціальне розшарування селян, а Перша світова війна (1914–1918 років) стала каталізатором революційних подій.
Край, як і всю країну, охопили революційні рухи 1917–1920 років.
На початку 1919 року на Чорнобаївщині остаточно утвердилася радянська влада, почалися радикальні зміни в соціально-економічному житті району. На зміну одноосібному селянському господарству приходили колективні форми господарювання, які далеко не всіма жителями сприймалися. Наростало невдоволення, але масові репресії і розправи з «ворогами народу» придушили ще в зародку протистояння діям радянської влади.
20-30-ті роки пов'язані з винищенням багатьох хліборобських родин, з насильницькою колективізацією (у 1933 році вона була практично завершена), голодомором 1932–1933 років та масовими репресіями 1937–1938 років (понад 377 репресованих жителів району реабілітовано, на жаль, більшість посмертно). Найбільше їх у «революційних» селах Вереміївка (23), Жовнине (12), Іркліїв, Богодухівка, Скородистик, В. Бурімка та ін.
І все ж, незважаючи на всі ці труднощі, трудівники краю своєю працею, самопожертвою, старанням і вмінням вивели його в число передових.
Розпочалася Велика Вітчизняна війна. 19 вересня ворог захопив Іркліїв, Чорнобай, а 21 вересня — села Богодухівку та Красенівку. У жахливому Оржицькому оточенні, у таборі військовополонених під Бакаєвим загинули тисячі радянських солдатів.
Два роки окупаційного режиму були тяжким випробуванням для місцевих жителів. Розпочався масовий терор. 12 750 мешканців 4 районів знайшли свою смерть в Золотоніському концтаборі. На каторжні роботи до Німеччини з Чорнобаївського району було вивезено 6009 осіб. Закатовано на місці, розстріляно і спалено 500 осіб. Таке звірство окупантів викликали всенародний рух опору. На території Чорнобаївського району у вересні 1941 — липні 1942 років діяв партизанський загін (командир Комашко Д. С.), у серпні-вересні 1943 р. — загін ім. Щорса (командир Соболєв-Кузьмін М. Р.).
З квітня 1942 по жовтень 1943 року в Ірклієві і навколишніх селах діяла Задніпровська підпільна парторганізація Б. М. Рубцова. У вересні 1943 року прийшло жадане визволення. 21-27 вересня район був визволений військами 5-ї гвардійської та 53-ї армії Степового фронту (командувачі генерали О. С. Жадов, І. М. Манагаров) та 52-ї армії (генерал К. А. Коротєєв) Воронезького фронту.
У боях за визволення району загинуло 1679 воїнів, у тому числі 26 офіцерів. Нащадки спорудили 82 пам'ятники та обеліски на знак пам'яті про загиблих земляків, які не повернулися до рідних осель з фронтів Другої світової війни. На війну пішло понад 16 тис., загинуло 12 061, у тому числі 639 мирних жителів (398 підпільників і активістів та 241 особа звичайних жителів). Особливо багато наших воїнів загинуло у вересні-грудні 1943 року під час форсування Дніпра на Київському, Канівському, Черкаському напрямах, та нижче Кременчука — всього понад 3,5 тис. чол., з них пропало безвісти — 2759. У боях за Батьківщину високого звання Героя Радянського Союзу удостоєно 8 осіб, а 2 нагороджено орденами Слави 3-х ступенів.
Відбудова зруйнованого ворогом господарства, завдяки героїчній праці літніх людей, жінок, дітей, інвалідів, фронтовиків, що повернулися з війни, до 1950 року була завершена. Район упевнено набирав високих темпів розвитку в аграрній галузі. Гордістю району є 14 Героїв Соціалістичної Праці та 45 кавалерів ордена Леніна. Майже кожен 4-й житель району має урядові нагороди.
У 1944 році відновив роботу коноплезавод, який працював в Ірклієві ще до війни, маслозавод, радіовузол, санстанція, амбулаторія, школа. У 1946 році уже працював цегельний завод, млин.
З 1 грудня 1951 року в Ірклієві відкрили дільничну лікарню на 10 ліжок, яка використовувалася як інфекційне відділення.
7 січня 1954 року утворилася Черкаська область і Іркліївський район віддійшов до її складу.
У 1958 році відбулося об’єднання колгоспу ім.. Хрущова (Скородистик) і ім.. Маленкова (Іркліїв, Червоногірка, Загородище) в колгосп «Україна».
У1958-1959 рр. МТС реорганізовується в ремонтно-технічну станцію .
У листопаді 1959 року Іркліївський район ліквідований. А його сільські ради – частина передана до Золотоніського, а більша частина, в т.ч. й Іркліїв – до Чорнобаївського району.
В1962-1964 році всі сільські ради, в т. ч. Іркліївська, до якої входила й територія Скородистицької сільської ради, належали до Золотоніського району, а з січня 1965 року відновився Чорнобаївський район в складі 27 сільських рад.
У 70-90-их роках в Ірклієві нарощували свої потужності промислові підприємства: міжколгоспбуд з цегельнею, плотнею, пилорамою, полігоном залізобетонних виробів. Розширив свої потужності Іркліївський маслосирзавод.
У 1970 році завершена механізація всього виробничого циклу коноплезаводу, продукція якого йшла в різні міста СРСР і на експорт.
До послуг трудівників району – промкомбінат, що мав цегельню, ковбасний цех, рибокоптильний, кравецьку, меблеву майстерні, майстерню по ремонту телевізорів і радіоприймачів. Успішно працював харчокомбінат з цехами: круп’яний, комбікормовий, олійний, оцтовий, безалкогольних напоїв.
В комбінаті побутових послуг була майстерня по ремонту годинників, перукарня, готель, пункт обміну газобалонів.
В Ірклієві працювала автоколона Чорнобаївського АТП. До послуг жителів – пошта, телеграф, ощадкаса, держбанк. Село електрифіковане, радіофіковане, має автобусне сполучення з Черкасами, Києвом, Кременчуком, широку мережу магазинів та місць громадського харчування.
В 1990 році вступила в дію Іркліївська лікарня на 105 ліжок з поліклінікою та 7 відділенями.
Ще 1966 року відкрите Іркліївське сільське професійно – технічне училище для підготовки кадрів механізаторів для села. Нині - Аграрний ліцей.
18 вересня 1997 року відбулося освячення Свято-Троїцького Собору.
З 1989 року успішно працює ДП « Ірклієвський розплідник рослиноїдних риб», який починав створювати і 22 роки очолював заслужений працівник сільського господарства України (2003) Григорій Іванович Піддубний. З березня 2011 року керівником призначено Ігоря Анатолійовича Рибака.
14 жовтня 2010 року відбулося традиційне козацьке свято на якому було урочисто відкрито пам’ятник Богдану Хмельницькому.